Трипільська хата: Розкриття архітектурних та побутових особливостей

11 вересня 2023

Як жили трипільці?

Трипільці мешкали в великих і просторих хатах. Хати трипільських часів багатопокоєві. Житло було поділене на 2 – 3 – 4 камери-покої, що відповідає кількості сімей, які проживали у цьому комплексі, відокремлені один від одного дерев'яними перегородками; в кожному покої була піч або груба з колопічними підвищеннями (лежанками) як місцями для спання. Іноді в покої бувало дві печі. Така конструкція житла давала змогу не витрачати час і місце на будівництво додаткових допоміжних споруд, а зручно їх влаштувати під одним дахом. Особливе місце займав жертовник, котрий розташовувався на відстані 1,5–2 м біля найдальшої стіни відходу. На спеціальній вимостці ставили вертикальний ткацький верстат. Зустрічалися і одноповерхові житлові споруди, але це було менш поширеним явищем і відноситься до часів занепаду Трипільської культури. Трипільську хату будовано з брусів, поставлених сторч і обмазаних ззовні і зсередини грубим шаром глини. Трипільська хата за технологіями будівництва майже така сама як наша українська мазанка, котру будують іх дерева і вапна, і також покривають соломою.

У трипільців було житло двох типів

Такий тип житла як «ковганки» складалися з житлової частини і господарських ям, там були заглиблення із двома-трьома вогнищами. В основі нагадували вісімку або трійку. Стіни будували пологими, дно нерівним. А наземні глинобитні житла площею від 30 до 150 м² мали складну конструкцію. Підлогу робили з глиняних обпалених валиків на дерев’яному помості, що обмазувалася глиною. В основі стін були дерев’яні каркаси, що теж обмазувалися глиною. Двосхилі дахи перекривалися солом’яними або очеретяними снопами. Вікна облаштовували невеликими і округлими. Такі хати-мазанки складалися з однієї, двох або трьох кімнат. Кожна кімната мала піч, лежанку і вівтар-жертовник: праворуч – піч, ліворуч – лава з посудом, прямо – на самому видному місці – вівтар. Всі храми, житлові будинки білилися, всередині та зовні розписувалися орнаментами й оберегами з використанням червоної, бурої, чорної і білої рослинних фарб.

Полігамія або життя родами. “Жіноче” і “чоловіче”

Хати будували до 20 м завдовжки, так, аби багато людей могли розміститися у кімнатаж. Цікавим є припущення науковців, щодо мешканців будинків, знайдених у одному поселенні. В окремій такій комірці мешкали дружина та дитина, чи пару дітей. І в іншій хаті – дружина, дитина, пара діток. А ще в одній жив сам гончар з іншою дружиною. За поясненнями ученого секретаря Інституту археології Олексія Корвін-Піотровського, це «можна назвати великою сім’єю, але це буде не дуже точний термін. Це буде варіант сім’ї полігамної». Достеменно ми не можемо стверджувати який уклад був у трипільців. По-перше, чоловіки жінок і дітей, котрих знайшли в покої, могли вночі бути на сторожі поселення або скота. По-друге, безспорним фактом є велика повага до жінок і культура матріархату, що жінки заправляли господарством не стільки як господині, а як управлінці. Та чоловіки ділилися на два типи: дужих чоловіків жінки відправляли на охоту, захист населення, слабших - залишали для господарських справ. І це вирішувала жінка (жінки), яка проявляла мудрість, адже одним із головних ознак трипільської культури є творення, збереження життя. Агресивний світогляд із захопленням земель, підкоренням нових територій та “покривання” жінок у ворожих племенах прийшов на території Трипільців вже ближче до кінця 2 сторіччя - початку 1 сторіччя до нашої ери разом з кочовими племенами, в яких заправляли чоловіки. Звісно кочові племена, Кімерійці, Скіфи, Сармати, Гуни були і раніше на території тогочасної України, але вони здебільшого не воювали з трипільцями і проживали на території лівого берега Дніпра та на півдні - у Таврії. А Трипільці жили на правому березі Дніпра - на території сьогоднішніх Черкаської, Вінницької, частково Київської та Кіровоградської областей. Тому можна вважати, що два світогляди “жіночий” і “чоловічий” жили поряд ні не ворогували. Можна знайти свідчення про те, що вони навіть дружили, скоріше за все це були економічні відносини для торгівлі і обміну зерна на те, що могли дати інші народи.

Чому трипільські хати такі великі?

Зіставляючи структуру і розміри трипільського житла й сучасної селянської хати, неважко зауважити, що характер родини й родинного ладу за часів трипілля й за наших часів був відмінний. Сучасна хата розрахована на окрему невелику родину; батько, мати, діти; хата, звичайно, не поділяється; як зазначено, вона у нас однопокоєва. Багатипокоєвість трипільського житла, його поділ на кїлька покоїв, більший його розмір за новітню селянську хату, — усе це вказує, що трипільська хата була призначена для більшої родини, ніж "вузька" родина наших часів. Немає сумніву, в трипільському житлі жили родичі, кревняки, але для кожної малої родини виділялась окрема камера, окремий покій. Трипільці жили в більших житлах, але на окрему родину припадала житлова площа менша, ніж нею користується родина сучасного селянина. Кожна окрема вузька родина становить за наших часів ізольовану, самодостатню родинну й господарчу одиницю; цього не було за трипільських часів. За часів трипілля "вузька" родина вже виділялась зі складу роду; вона мешкає осібно, готує їжу і їсть теж осібно; але разом з тим вона співмешкає й співгосподарює. Процес господарчо-родинного диференціювання окремої вузької родини за трипільських часів почався, але він ще не є завершений. Родинний лад трипільців з цього погляду становить переходовий ступінь між материнсько-родовим устроєм та батьківсько-родовим.

Трипільське ткацтво як частина облаштування житла трипільців

Наступними після розпису елементами внутрішньої обстави житла, у яких, поруч з утилітарною та сакральною функціями, виявлялися ознаки декору, були тканини й глиняний посуд. Через нетривкість волокон рослинного й тваринного походження, тканин з найдавнішого часу не збереглося. Про розвиток текстилю в період трипільської культури дослідники судять опосередковано на підставі глиняних пряселець до веретен, а також глиняних відтяжок для ниток основи вертикального ткацького верстата. Про наявність у трипільців тканих виробів свідчать і відбитки тканин на денцях глиняного посуду. Спираючись на археологічні матеріали, вчені стверджують, що представники трипільської культури застосовували декілька технік ткання: полотняне, репсове, килимове й виготовляли навіть візерункові тканини. Можемо припускати, що взористий текстиль застосовувався в інтер’єрі, однак цьому бракує документальних підтверджень.