У травні 2023 року Оксана Плакош здобула перемогу в Постійному Конкурсі творців від #Це_Крафт. Жінці 37 років, з яких 16 вона працює вчителем математики в одній зі шкіл Ужгородського району, що на Закарпатті. Як в ній поєднується любов до викладання точної науки та рукоділля, чому покинула вишивати, в чому особливість прототипу її творчого виробу, що таке «самчиківка» та як це стало важливим моментом у її творчому шляху - читайте далі в інтерв’ю для #Це_Крафт.
— Як ви поєднали математичний склад розуму і творчість? Розкажіть про свій творчий шлях
— Насправді немає «технарів» та «гуманітаріїв», цей міф вже розвіяний. Якщо ти справді чогось хочеш та докладеш зусиль, то точно все вийде. Рукоділлям займалася майже завжди. Моя покійна бабка в’язала, вишивала, вміла робити викрійки. Коли я маленькою запитувала її, як це робиться, вона відповіла: «Так і робиться – береш і робиш» (сміється). Так я почала пробувати різне рукоділля. Вперше я вишила вишиванку десь у 2010 році й тоді в Ужгороді це буде напевно чи не одна єдина, бо на день міста я прийшла одна у вишиванці на таку велику кількість людей. Потім продовжила вишивати та захопилась ще в’язанням.
— Як почали займатися тафтингом?
— Прийшов Ковід, дистанційне навчання, постійно за комп’ютером, за телефоном, бо це ж діти. Далі знову «дистанційка» через початок війни, пішли освітні проєкти. І все онлайн, онлайн, онлайн… Минулого року влітку я купила тканину для нової вишиванки, та очі вже не дозволили сісти за вишивку. Зір погіршився. А займатись чимось хотілося.
І зовсім випадково побачила таку техніку як тафтинг. Є пара з Харкова, яка під час війни почала свій невеличкий бізнес зі створення тафтингових килимів. Я на них підписалася в соціальній мережі, подивилася, що і як, зрозуміла, що мені підходить. Далі навчалася підприємництва в першій хвилі від UWE Hub. Це було тримісячне навчання восени 2022 року. Я дійшла до фіналу, проте не «пітчила», бо там не фінансували витрати на матеріали, а лише рекламу, а я не мала в той час готового продукту.
Потім стала фіналісткою освітнього проєкту «Гра в довгу» від Promprylad Renovation в Івано-Франківську. Поїхала на Буткемп з ідеєю створення не просто килиму, а такого, який був би і сучасним, і ніс в собі українську автентику. Мені дуже подобався Петраківський розпис, який усі знають в Україні та за її межами. Та «Петраківка» поєднує надзвичайно велике розмаїття кольорів, тому відтворити його не так і можливо, як би цього хотілося. Шукаючи нові ідеї, натрапила на Самчиківський розпис.
Щоб займатися виробництвом тафтингових килимів, гарно треба вкластися фінансово, це зовсім недешеве задоволення. Після того, як попрацювала в освітньому проєкті, отримала за це кошти, які витратили на те, щоб купити сам ган і все, що необхідно для виробництва.
— Як натрапили на Конкурс Творців, чому вирішили взяти участь?
— Пані Вікторію я бачила як лектора в одній програмі для стартапів аграріїв. Оскільки я живу в селі, а чоловік мав ідею створення побутових технічно обладнаних компостерів, тому і взяла там участь. Там же почула про #Це_Крафт, тому, маючи вже техніку та можливість виробити творчий виріб, згадала про цей проєкт. Попрактикувалася на 2 килимках вдома і подала заявку. Так як це був не просто килим, а з самчиківським розписом, то я отримала зворотний дзвінок і перемогла. Це був приємний грошовий бонус, який витратила на пряжу.
— Які подальші плани?
— Наразі не можу сказати, що залишу освіту через тафтинг. Діти – наше майбутнє і я хочу бути причетною до нього через них. Та є трохи вільного часу поза роботою. Зараз працюю над двома дитячими килимами, проте мені більше подобається саме самчиківський розпис. До речі, малюнок мого килима - це авторський малюнок Народної майстрині України Катерини Гнєушевої, з її дозволу я його і використала. Вкінці 2016 року в Україні було лише 4 майстри, які берегли секрет малювання саме таким розписом. Був створений далі курс, за сприяння мистецької ініціативи UAMAZE, щоб навчати такої справи людей, адже воно того варте і прирівнюється до нематеріальної спадщини України..
— Що б Ви побажали всім Творцям?
— Якщо ця річ твоя, цей напрямок твій, то ти це відчуєш. Ніколи не здаватися! Скільки разів мені відмовляли, то я просто не можу перерахувати: і в бізнес мережах сільських жінок, і від Гри в довгу, і ще разів 5… Їм це не цікаво. Але насправді, якщо воно приносить задоволення тобі, то обов’язково знайдеться той, кого це зацікавить. А головне не забувайте: «Береш і робиш»!
