Дідух – дохристиянський символ зимових свят.
Мороз скував річку, кущі смородини та забутий восени ослін під тином. Ночі довшають, поле спить під білою пухнастою ковдрою, а холод так зводить м’язи, що навіть виглянути на вулицю страшно. В хаті ж все інакше – весело палає вогонь в печі, пахне свіжий хліб, чутно дитячий сміх, господиня ладнає святкову вечерю, а господар шукає в сінях Дідуха, щоб урочисто зайти з ним до хати та розпочати Святвечір.
Ще задовго до християнського Різдва наші предки відзначали Зимове Сонцестояння, як важливу точку своїх календарно-обрядових свят, які відповідали природним циклам землеробів. Назва свята була різна залежно від регіону – Коляда, Корочун, Калита тощо. Але по всій території України наші пращури вірили, що в найтемніший час року варто вшановувати предків свого роду та захищатись від злих духів, дякувати богам за врожай та просити ще кращий в році прийдешньому. Щось схоже на сучасну традицію писати списки-вдячності та листи-бажань.
Питомо українським символом зимових свят був Дідух – обрядова прикраса із пшениці, жита, вівса чи льону. В певний період нашої історії це був звичайний сніп злакових, пізніше його почали прикрашати сухими квітами, травами, стрічками, адже українці завжди вирізнялись особливою естетикою у створенні повсякденних і святкових речей. Дідух побутував в різних частинах нашої країни й, залежно від регіону, мав свої особливості в значенні, створенні та подальшому використанні.
Створення та сакральне значення Дідуху.
Заготовляли його в жнива і він чекав свого часу в коморі, клуні або прив’язаним десь на дереві, щоб миші не дістали, бо цей сніп не молотили, лишаючи його колоски повними зерна, як знак достатку в родині. Це був перший або останній обжинковий сніп, залежно від регіону.
Маємо широкий спектр значення слова «дідух» – найстарший, предок, дід, сніп, сніп-рай, король, колідник, колядник, дідо, коляда. Звідси й різні варіацій, що саме уособлює цей святковий символ. Колоски нагадували бороду і в стародавні часи Дідух був уособленням бога Велеса – покровителя природи, свійських тварин, достатку, врожаю та межі між світами живих і мертвих. Також Дідух являє собою найстаршого, найпершого предка – зачинателя роду. Часом його ототожнюють з одвічним символом українців – Деревом Роду. Зустрічаються трактування снопа з колосків, як богині Коляди, яка в найдовшу ніч року народжує нового бога-Сонця. В будь-якому значенні цей стародавній символ говорив про повагу до богів і предків, про бажання жити в достатку і здоров’ї, про мир і злагоду в домі. І звісно, мав оберегову функцію від хвороб і злих духів.
Пізніше до колосків почали вплітати висушені польові трави та квіти, кожна з них теж додавала певної сили оберегові. Чортополох захищав від нечистої сили, звіробій від 99 хвороб, материнку додавали, щоб діти були здорові. Трави наділяли Дідух силою, міццю, любов’ю, кожен вкладав в нього те, що чекав в новому році. Ви можете побачити Дідухи прикрашені зірками з соломи, паперовими квітами та іншими символами – така традиція теж побутувала у наших предків. Та, оскільки він бере свій початок з часів стародавніх вірувань слов’ян, його не прикрашають християнськими символами.
Як ми згадували на початку статті – Дідуха в дім заносив господар сам або з сином чи синами. Українці вірили, що чоловіча енергетика завжди про добробут і достаток в домі, тому таку справу доручали чоловіку. Встановлювали його на покутті, тобто в тому куті хати, що був по діагоналі від печі. Це вважався найурочистіший кут хати де вшановували духів предків, де родина збиралась за святковим столом, а пізніше з прийняттям християнства саме там встановлювали образи.
«Прощання» з Дідухом.
Дідух відноситься до «тимчасових» оберегів, його «сила» розповсюджувалась на час зимових свят і, в більшості регіонів України, з ним прощались 1 січня на Василя, або 6 січня на Водохреща. Є свідчення етнографів, коли Дідуха тримали в хаті до Весняного Рівнодення, але ця традиція не була широковідома. Тож, як варто прощатись з Дідухом? Перше, найголовніше правило, яке діяло по всій території України – це вимолотити зерно. Далі йдуть варіації, що з ним робити. Частину зерна залишали, щоб навесні висіяти в полі – це робилось символічно, благословляючи майбутній врожай. Частину зерна додавали до корму худобі, щоб весь рік була здорова. Також зерно з Дідуха віддавали хлопцям, які йшли засівати до родичів та сусідів. Стебла і сухі квіти спалювали, відпускаючи тим самим душі померлих родичів, які «приходили» на святкування до родинного столу. Інколи димом від спаленого Дідуха окурювали дім і худобу, захищаючи від злих духів. Були села в яких стебла, що лишились від Дідуха розділяли на частини та прив’язували до стовбурів фруктових дерев на майбутній гарний врожай. В сучасному світі можна зробити це «прощання» суто символічним, адже ми не можемо чітко слідувати всім традиціям. Навряд чи наші свійські пухнасті улюбленці захочуть спробувати зерно на смак. Тож витрусіть Дідуха, або потріть колоски між долонями, щоб виокремити зернинки, а далі віддайте їх птахам в парку чи лісі. Стебла та квіти можна буде спалити навесні або просто залишити десь на природі, щоб не викидати на смітник.
Дехто з нас дізнався про Дідуха та традиції святкування Різдва від старших родичів, а дехто лише зараз відкриває для себе цю сторінку історії рідного краю. Робіть це сміливіше, не бійтесь експериментувати, купіть готового Дідуха у майстрів-крафтярів, або запишіться на майстер-клас у вашому місті чи селі. Відпустіть свою фантазію й творіть власний символ добробуту та удачі. Не існує канонів щодо того скільки колосків має бути, чи якого кольору стрічка, якої висоти і об’єму робити Дідух – це все лише ваші внутрішні відчуття і віра в диво.
Солом'яний Павук – естетська прикраса, що уособлює Всесвіт.
Наші предки завжди шанобливо ставились до павуків. Сучасний кінематограф та література перетворюють їх на монстрів, а тоді, в дохристиянській Русі-Україні саме павуки плели Всесвіт. Вони були символами терпіння, наполегливої праці та творчих проявів, а павутина символізувала нескінченність та циклічність світобудови. Вбити павука вважалось поганою прикметою здатною привернути біду і розпач в дім. Тому, коли господиня прибирала, вона попереджала павуків про це, а павутину збирала обережно і виносила на двір.
Павук став одним із символів зимових свят і Різдва. Найдавніші згадки про солом’яних Павуків вчені знаходять на Поліссі, там їх називали «солом’яники». Це не дивно, бо подібні прикраси досить розповсюджені в північних країнах Європи – Швеції, Норвегії, Фінляндії та країнах Балтії. На півночі їх називають «himmeli» - хіммелі або гіммелі і дарують, як символ добробуту, гармонії, світового балансу і міцного здоров’я не лише взимку, а й на інші свята – весілля, родини, хрестини тощо.
Що собою являє різдвяна прикраса Павук.
Конструкція «павук» привертає увагу своєю легкість, прозорістю і дивовижною симетрією. Це справжня «позачасова» прикраса. Її легко уявити в українській дерев’яній хаті на Поліссі, або в білій мазанці Полтавщини та, одночасно, вона чудово вписується в наші урбаністичні інтер’єри сьогодні. Виготовляють Павука із соломинок, нанизуючи їх на нитку та зв’язуючи в ромби різної величини. А далі ці ромби зв’язують між собою. Готова прикраса нагадує 3Д павутину з якої звисають «павучки» - ромби чи зірки меншого розміру.
Завдяки своїй невагомості конструкція розгойдується від найменшого подиху повітря. Павука підвішували на довгій та міцній волосині з конячого хвоста до центрального сволока хати. Завдяки циркуляції холодного повітря знадвору та гарячого з палаючої печі він повертався в різні боки, справляючи враження живого. Особливе захоплення такі прикраси викликали у дітей.
Сакральне значення різдвяного Павука.
Ми вже знаємо, що Всесвіт наших предків «заснували» невтомні павучки. Відповідно і конструкція з соломи являла собою Всесвіт, наше буття, вселенський баланс і гармонію. А гармонія не можлива серед негативної енергії, тож вірили українці в те, що цей Павук всотує в себе всілякі негативні прояви з хати та загалом з життя сім’ї.
По завершенню циклу зимових свят Павука урочисто виносили з хати й спалювали, тим самим спалюючи зібраний ним негатив. Важливо було не потрапити під дим від того вогнища, щоб не зачепити залишки брудної енергії.
Солом’яний Павук сьогодні.
Створити «павука» самостійно досить просто. Сьогодні є гарний вибір наборів «зроби сам» де є все від соломинок до голки для їх нанизування. А також майстри пропонують майстер-класи онлайн та офлайн. Плетіть свої «павутинки», які прикрасять оселю і збалансують її енергії, або замовляйте їх у крафтярів, які роблять фантастичні композиції для будь-якого інтер’єру. Не важливо самостійно ви зібрали Дідуха та Павука, одержали в подарунок чи придбали на ярмарку, важливо те, що ви продовжуєте традиції своїх предків. Наша сила в таких автентичних і водночас стильних елементах декору, піснях, традиційних стравах та родинних спогадах.
_____________________
Підготувала Олена Коваль
