Весняне рівнодення. Великдень. Символи, традиції.
Наші пращури з часів скіфів і трипільців шанували природу. Виховували дітей у повазі до старших і всього живого – тварин, рослин, стихій. З радістю і вдячністю зустрічали кожен сезон. Закладаючи тим самим міцний фундамент на майбутнє.
Весняні обряди, традиції та символи були спрямовані на пробудження всього живого, відновлення після зимового спокою. Залежно від регіону та погодних умов весну закликали з початку березня до початку квітня. До цього моменту жінки закінчували ткати полотна. Виносили шматок тканини в поле, розкладали її на землі, вклонялися чотирьом сторонам світу й повертались обличчям до схід сонця. Промовляли до весни, що принесли їй дарунок, розкладали на полотні хліб, пироги та йшли додому. Цей обряд робили для гарного врожаю льону та конопель. Старші чоловіки проводили в полі обряд першої борозни, щоб задобрити землю та забезпечити гарний врожай. Також весні приносили дари чи то пак пожертви – жайворонків з тіста. Які діти носили вулицями та, підкидаючи до гори, закликали весну. В деяких регіонах це були дерев’яні пташки – ластівки. Обидва птахи першими вертались з вирію, ніби приносячи на своїх крильцях південне тепло.
Весну наші пращури уявляли молодою, вродливою, здоровою і дуже заможною дівчиною. Їй співали обрядові пісні – веснянки, гаївки. Прославляючи її вроду та звертаючись за благословенням майбутнього врожаю і добробуту для родини. Співаючи веснянок водили хороводи – збираючись в коло, що символізувало сонце та неподільність світу.
Прийди, весно, прийди
Прийди, прийди красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам красок (квітів)
Важливою точкою року після закликів весни було Весняне рівнодення. Саме тоді слов’яни святкували Великдень. Дні після рівнодення збільшувались звідти й назва. В різних джерелах можна зустріти згадку Ярила та Дажбога в поєднанні з Рівноденням. Обидва ці божества уособлюють собою сонце. Дажбог – це власне бог-Сонце. Ярило його весняне втілення – стрімке, молоде сонячне тепло. У сонця є ще три образи відповідно до річних періодів Кола року. Купала - сонце на своєму піку – в час літнього Сонцестояння. Світовид – старе сонце в час осіннього Рівнодення та святкування осінніх дідів. Коляда – зимове молоде новонароджене сонце-немовля в день зимового Сонцестояння. Отже, для періоду Великодня обидві назви Великдень-Ярило і Дажбожів Великдень несуть однаковий символізм – перемога світла над темрявою, час народження нового життя. Одразу варто згадати Марену, Мару – богиню смерті. В період весняних свят спалювали її опудало, що символізувало зиму. Крім великого центрального багаття запалювали менші, через які стрибали для очищення та набуття життєвої енергії. Для очищення також використовували силу води. Відвідували лазні, обливались водою, сміливці пірнали в річку чи озеро. Ритуальні купання відбувались перед Великоднем, а на наступний день після свята хлопці бешкетували, заходили у двори де жили дівчата й обливали їх, щоб ті були вродливі та здорові. Вважалося, що в ці дні вода має особливу магічну цілющу силу. Обливаний понеділок досі відзначають на заході нашої країни.
На Великдень господині пекли святковий хліб – коровай або калач. Чим вищим він був, тим більшим мав бути врожай цього року, а худоба здорова. Святковим хлібом частували сім’ю та приносили його в дар природі. Крім того, богів частували зерном, яйцями, молоком, які залишали на перехрестях або у лісі.
В час Великодніх свят вшановували предків. Вважалось, що вони приходять до своїх домівок зустріти весну з родичами. Тиждень після Великодня називався Тризниця або Радуниця. Влаштовували «оклички» - закликання душ від зимового сну. Організовували обіди з поминанням померлих родичів.
До важливих весняних свят також відносять Благовіщення – день коли наші пращури випускали птахів.
Коли християнство поширилося серед європейських народів, воно інтегрувало багато язичницьких символів у свою традицію святкування Воскресіння Христового. Сучасні господині готують паски, що менші за розміром, але такі ж високі й пухкі, як були весняні короваї. Вони зовсім не схожі на пісні юдейські паски. Освячення продуктів у церкві – це відлуння дарів, які пращури приносили в ліси та лишали на перехрестях. Воскресіння Христа перегукується з весняним розквітом природи. Свято Благовіщення поєднали з образом діви Марії. Є ще один найвпізнаваніший символ Великодня, який християнство взяло собі з язичництва. Про нього далі.
Яйце-райце – космогонічний символ слов’ян.
У різних світових культурах відомий символ яйця, як зародження Всесвіту. Також його ототожнюють із сонцем. Не дивно, що яйце стає одним із ключових символів весняних свят у слов’ян і загалом космогонічним символом. Певно більшість з нас пам’ятає дитячу казку про Яйце-райце – чарівне яйце, яке має магічні властивості та здатне дарувати багатство, щастя або виконувати бажання.
Великодні яйця використовували, як оберіг та символ здоров’я і довголіття задовго до християнізації нашої землі. Сьогодні відомо багато різноманітних технік з їх створення. Від тих, якими граємо «навбитки» і куштуємо в колі рідних за святковим столом до справжніх колекційних витворів мистецтва. Ви можете створити власний оберіг або подарунок близьким – зазирнувши на платформу ЦеКрафт. Та обравши за власними уподобаннями (кольору, стилю) набір для творчості.
Символи на всій території України мають подібні значення й перегукуються із символікою у вишивці, гончарстві, виробах з дерева – це, так би мовити, стала величина. Колірна гамма та спосіб створення великоднього яйця має свої історичні та регіональні особливості.
Їстівне чи видуте?
Для їжі та освячення фарбували крашанки, катовки та фарбованки. Такі яйця варили й довго не зберігали, їх з’їдали під час Великодня.
Для довготривалого зберігання створювали яйця у техніках – писанки, дряпанки, мальованки, травленки, крапанки, витинанки, бісерівки, аплікаційні писанки. У таких яйцях обережно проколювали дві дірочки й видували білок і жовток. А далі вже наносили візерунок.
Деякі сучасні писанки роблять на дерев’яних, керамічних або пластикових основах – це практичний варіант для сувенірів та колекцій.
Отже, все залежало від мети: якщо для їжі – варили, якщо для оберегів чи прикрас – видували або використовували дерев’яні та штучні основи.
Символіка великоднього яйця
Якщо ви захоплюєтесь народною творчістю – напевно знайдете знайомі вам символи, що використовували в оздобленні яєць.
Геометричні орнаменти: хрест – символізує сонце, життя, силу світла, а в християнстві йому додали значення перемоги добра над злом. Спіраль – життєвий шлях та безперервний розвиток. Могли також символізувати "вогняне коло" або "мандрівку сонця". Трикутник – означає триєдність небо, земля, вода; або батько, мати, дитина. Також залежно від контексту орнаменту використовуються для зображення вогняного елементу, символізуючи піднесену енергію вогню, його жар, тепло. Ромб – знак родючості, добробуту, врожаю. Квадрат – символ стабільності, рівноваги та чотирьох стихій. Сварга (кручене сонце) – рух життя, перемога світла над темрявою. Коло (сфери, точки) – сонце, єдність, нескінченність буття. Зірка (рожа, восьмикутна зірка Алатир) – знак світла, космічної рівноваги, початку світу, божого благословення. Зигзаги (з гострими кутами, не плавні лінії) – зображають вогняний рух, символізують полум’я, яке в’ється, або блискавку. Плавні хвилясті лінії, змійка, меандр – символізують воду, очищення, життєву силу. Крапки та хвилясті лінії навколо яйця – дощ, що дає врожай, благословення матінки природи.
Поширеними були рослинні орнаменти: Дерево життя – центральний символ у слов'ян поряд із сонцем. Воно символізує родовід, зв’язок між поколіннями та світами, ріст. Гілка верби – оберіг від зла, надає захист і силу. Дубове листя та жолуді – знак сили, довголіття, могутності. Барвінок – символ вічного життя (часом потойбічного світу), любові, вірності. Калина ще один символ роду, безсмертя та краси.
І наостанок пригадаємо зооморфні орнаменти (зображення тварин, птахів, комах): птахи (жайворонок, зозуля, ластівка, півень) – приносять добрі звістки, пробудження життя, щастя. Олень, кінь – символ життєвої енергії, сили, добробуту. Риба – символ віри, чистоти. Для християн це один з головних символів. Бджола – символ працелюбності, гармонії в родині.
Тепер, обираючи готову роботу або створюючи власний оберіг ви зможете «підібрати код» саме для вашого запиту. А як же змінювались методи створення великодніх яєць від найдавніших часів до сьогодення?
Види оздоблення великодніх яєць
Дохристиянські часи відомі крашанками та мотанками (але це не точно, вчені досі ведуть дослідження цього питання). Та для нас головне, що ці методи збереглись донині. Крашанка розповсюджена по всій території України, а назва походить від слова «крашення» тобто фарбування. Це одноколірні яйця, пофарбовані в природних або штучних барвниках. Їх символіка залежить від кольору – червоний (життя, радість), жовтий (сонце, урожай), зелений (природа, відродження), синій (небо, духовність). Мотанка – яйце (видуте, дерев'яне), обмотане нитками або тканиною. Розповсюджені на лівобережжі та Поліссі.
У княжу добу X – XII століття з'являються писанки створені в техніці воскового розпису. Орнаменти наносяться воском, після чого яйце поетапно фарбується в різні кольори. Колірна гамма та символи були притаманні регіонам де їх виготовляли – Гуцульщина, Поділля, Полісся, Волинь, Буковина.
У XVIII – XIX столітті з’являються нові види оздоблення великодніх яєць. Дряпанка або шкрябанка – яйце фарбують у темний колір, а потім вишкрябують візерунок гострим предметом.
Травленка – орнамент наносять за допомогою кислоти (оцту), яка вибілює візерунок. Найпоширеніші дряпанки й травленки в Карпатах, на Буковині, Поділлі та Галичині. На Полтавщині та Поділлі робили Крапанки або капанки – віск хаотично капають на поверхню яйця, після чого його фарбують, як крашанку створюючи хаотичний візерунок.
XIX та XX століття ознаменувалось появою нових видів оздоблення з використанням додаткових матеріалів окрім фарби. Мальованка – ручний розпис фарбами без використання воску. Популярна в центральній та західній частині України. Катовка – техніка, коли яйце фарбують у темний колір (чорний, темно-зелений, коричневий) і натирають воском або тканиною до блиску. Цей метод популярній серед лемків та гуцулів. Існують дослідницькі версії з якими катовки робили ще за княжої доби. Якщо ви хоча б раз у житті бували в Карпатах, напевно бачили серед сувенірів повністю або частково обплетені бісером яйця. Це так звана – бісерівка. Поряд з нею одразу пригадуються витинанки – темні яйця декоровані світлими паперовими витинанками, або світлі – декоровані темними витинанками. Паперові витинанки приклеюють до поверхні яйця. Ця техніка поширена в центральній та західній частині нашої батьківщини.
Сьогодні на просторах інтернету можна знайти безліч варіацій прикрашання яєць. Сміливість і креатив митців вражає. З простих відмітимо фарбованки – це поступове багатошарове фарбування різними кольорами з плавним переходом кольорів. Також декорують яйця бісером, тканиною, стрічками, намистинками, ґудзиками, зерном. Приклеюючи різноманітні матеріали до їх поверхні. Умовно таку техніку називають аплікаційна писанка. Майстри Закарпаття і Гуцульщини, які працюють з деревом створюють неймовірні гравійовані, різьблені яйця. Повторюючи геометричні орнаменти притаманні класичним писанкам.
Світ українських традицій сповнений глибоких сенсів та невимовно прекрасних матеріальних проявів. Вкотре переконуємось, що наші звичаї й традиції сягають корінням глибин до яких ще не дістались дослідники. А ми несвідомо плекаємо їх і передаємо нащадкам. Посміхайтесь сонцю, радійте плину води в річці, мрійте, дивлячись на багаття, смакуйте великодній хліб, перемагайте граючи «навбитки» і хоча б раз в житті створіть власну писанку, крапанку, а можливо навіть витинанку чи бісерівку.
Підготувала Олена Коваль
Використані джерела
Олекса Воропай «Звичаї нашого народу» том 1, Мюнхен 1958, 308 с.
https://www.youtube.com/watch?v=AciZSeH_dx0
https://portal.lviv.ua/article/2015/04/06/105238
Референси світлин/малюнків: всі зображення з Pinterest
