Ти ліпиш глину, а вона ліпить тебе: історія бренду кераміки ручної роботи KAPSI
Вона навчалася на маркетолога, працювала в ресторані та мріяла про власну кав’ярню. Але себе справжню знайшла в традиційному українському ремісництві. Одеситка Поліна Борзакова усього два роки займається керамікою, але вже має впізнаваний стиль, створила авторський асортимент і зацікавила ним поціновувачів глиняних виробів не лише в Україні, а й закордоном.
Про любов до прикладної творчості, можливість просувати автентичну українську культуру та невипадкові випадковості – в історії Поліни Борзакової, засновниці бренду кераміки ручної роботи KAPSI.
Поліна Борзакова – з Херсона. А її KAPSI – з Одеси. Ще до початку повномасштабної війни дівчина приїхала сюди навчатися, а потім залишилася в Одесі жити й працювати. Робота в ресторані, менеджмент соцмереж, заняття перукарською справою та манікюром, офісна рутина та навіть відкриття власного магазину шкарпеток – то все була зайнятість. А хотілося мати заняття, яке би водночас захоплювало, приносило задоволення та було корисним людям.
Справу для душі підказав… Інстаграм
«Кераміка знайшла мене сама, – сміється Поліна. – Два роки тому я натрапила в Інстаграмі на якусь рекламу. То були чашки ручної роботи. Я стала вивчати ту сторінку, паралельно Інстаграм підкидав нові цікавинки. Й одного разу – оп! Реклама одеської майстерні.
Я почала шукати на ютубі відео-уроки, замовила першу глину (з якою, як виявилося потім, ну зо-о-о-всім не вгадала), пішла на свій перший та єдиний майстер-клас, заповнила пробіли у знаннях (звісно, ще не всі) та почала невпинно ліпити вдома».
Випадково побачена реклама запалила в Поліні натхнення до керамічної справи та наділила задоволенням від «сродної праці». Нарешті вона може створювати речі, які матимуть практичну користь для людей і подарують їм радість.
«У творчості я з дитинства. Вишивання, шиття, в’язання, бутафорія, валяння, робота з деревом і металом – чим тільки не займалася. Та врешті зупинилася на кераміці. Чому? Мабуть, тому що мріяла, аби мої роботи не лежали в столі як прості декоративні витвори, а продовжували життя поза майстернею, були вжитковими».
До речі, професійний досвід, здобутий у попередні роки, знадобився Поліні у новій справі. У KAPSI вона сама собі і засновниця, і майстриня, і маркетологиня. А робота в ресторанній сфері натренувала надивленість і розвила візуальний смак – саме те, що потрібно творцю для виготовлення дизайнерських речей.
Естетика – в щирості
Особливістю кераміки Поліни Борзакової є її функціональність, продумана природність і неідеально вигладжена текстура. А ще – креатив і душевність. Усі роботи формуються без гончарного кола – працюють лише руки і фантазія. Майстриня обожнює дивакуватих персонажів, портретну творчість, петриківський розпис, виразні деталі та яскраві кольори – все, що допомагає українським традиціям проявитися в новаторстві. Хоча свій авторський стиль, зізнається дівчина, вона ще не до кінця вдосконалила, тому продовжує експериментувати.
Асортимент кераміки KAPSI – різноманітний, як і сама творчість Поліни. Прикраси, трубочки, чашки, тарілки, кашпо, бокали, органайзери, вази, статуетки – цей список постійно зростає. У тому числі, завдяки побажанням людей, які просять зліпити унікальну річ на замовлення – собі чи на подарунок. Так ексклюзивні кашпо і тарілочки KAPSI знайшли своїх власників по всій Україні та навіть у Литві, Італії й Іспанії.
Творчість – як віра в мирне майбутнє,
«З початком повномасштабного вторгнення я більше ніж пів року не могла взяти глину до рук, – ділиться Поліна. – Боялася, що зліплю річ, яка ніколи не побачить світ. Я була розгублена та невпевнена у завтрашньому дні».
Однак перша «воєнна» робота керамістки з першим гордим підписом на дні «Made in Ukraine» зміцнила віру дівчини в нове завтра. Глиняний малюк, зліплений за моделлю бебі Йодика із «Зоряних війн», оформлений яскравим петриківським розписом і з пророчими словами «Бачу майбутнє», «Мир», «Україна», досі є одним із керамічних фаворитів Поліни.
Нині засновниця KAPSI вже мріє про власну студію, де би всі охочі могли творити, експериментувати та покращувати свої вміння, де можна було би проводити виставки та виготовляти більше посуду – щоб вистачило на українські ресторани і для продажу закордон.
…а крафт – як спосіб виокремлення української культури
«Люди в Україні зрозуміли крафт і навчилися його цінувати десь у році 20-му. Можливо, це сталося раніше, але тоді я того не помічала, – пригадує Поліна. – Мені здається, все почалося з кави. Потім популярність дійшла до одягу українських брендів. А згодом стало модним купувати авторські прикраси, посуд ручної роботи, лімітовану косметику та інші речі, наповнені не лише функціоналом, а й сенсом. Вони ціняться більше, тому й коштують дорожче. І я щаслива бути частиною цього великого світу українського крафту».
Поліні подобається створювати якісні речі, дарувати через них посмішки та натхнення українцям. Майстриня також рада, що може показати іноземцям українську культуру в своїх роботах або ж просто рівень майстерності людей зі своєї країни. Все це для того, щоб у майбутньому не допустити змішування української автентичної культури з будь-якою іншою.
Підтримка мікровиробників та ремісників реалізовується за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні (https://www.facebook.com/usdos.ukraine). Погляди учасників заходу не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США
Автор: Ірина Шаталова
