Наприкінці 90-х вона жила й працювала в США. Мала нагоду залишитись у Штатах, але повернулася в Україну – творити імідж українців і реалізовувати себе. У 1998 році занурилася в одягову індустрію. Працювала у сфері мас-маркету, керувала дизайнерськими проєктами. Але мріяла, щоби з набутого досвіду проросла власна – жива – справа.
Христина Патик – засновниця етно-бренду «Зерно» – сучасного одягу з українськими національними мотивами. Про філософію бренду, моду на український стиль, цікавість до відродження традицій і любов до життя пані Христя розповіла ексклюзивно для «Це Крафт».
Шити одяг під власним брендом Христина Патик почала в Києві в 2014 році. Хвиля національного піднесення підказала – це буде вбрання на основі українського автентичного костюму в етнічному стилі. Не традиційний національний одяг, а речі сучасного дизайну з використанням елементів народних мотивів.
«Ця тема мене давно цікавила. Я сама галичанка, зі Львова. Я вихована в цих традиціях. Ще коли була студенткою, їздила в експедиції на Поділ і Гуцульщину збирати вишиті сорочки, маю власну колекцію автентичного одягу, – розповідає пані Христина. – Відтак у мене було природнє бажання створювати сучасний український одяг з національним колоритом. Не шароварництво, а щоби це був одяг української інтелігенції, який би люди із задоволенням одягали не лише не повсякдень, а й на важливі події свого життя і цим підкреслювали свою національну ідентичність».
Спочатку зерно, а потім – жорна
Виробництво одягу для Христини Патик – справа, яка розвивається та приносить свої плоди. Це у самій назві бренду закладено. Адже зерно, пояснює майстриня, несе в собі ДНК майбутнього продукту, несе інформацію про нього. Це основа процесу. А вже сам процес – наступний етап. Зараз команда «Зерна» працює над створенням громадської організації із символічною назвою «Жорна» – так в Україні називають каміння для розмелювання зерна. Майстерність має множитися.
«По суті, це реалізація соціальних проєктів, які ми робили й раніше, – говорить майстриня. – «Зерно» завжди було не просто брендом одягу, а й просвітницькою платформою для екосвідомих людей. Ми коли ще були в Києві, вісім років поспіль проводили у своєму шоу-румі курси з вишивки. Випускали людей, які знали до двох сотень технік української вишивки. Потім давали цим людям замовлення і вони виготовляли речі для нашого бренду».
Минулого року через широкомасштабне вторгнення Христина Патик переїхала з Києва на Закарпаття. Живе з родиною в сільській хатині, в горах, і дуже від того щаслива. Бачить у тому власну місію – розвивати українське село і допомагати молоді. Виховувати в ній патріотизм і повагу до традицій.
«Ця війна показала, якою сильною є пропаганда ворожої держави. Як багато наші діти слухали російської музики і як довго не говорили українською мовою. Нам бракувало роботи з молоддю. Час летить дуже швидко. І ті, хто зараз навчаються в школах чи університетах, у найближчі роки стануть керівниками держави та підприємств. Тому так важливо, що у них в головах, на чому вони виховуються, – переконана пані Христя. – У селі можливості для розвитку дітей взагалі відсутні. Ні гуртків, ні секцій, ні просвітницької роботи. Я тут живу й усе це бачу. Тому сільську молодь мені хочеться підтримати в першу чергу».
Рушієм усього є любов…
Громадську організацію «Жорна» Христина Патик створює спільно зі студентами кафедри соціології Ужгородського університету. Разом вони будуть проводити курси для підприємців-початківців. Зокрема, для дівчат і жінок, аби ті не боялися починати власну справу, могли залишитися в селі і не їхали на заробітки в Європу.
«Європа гарна. Але Україна краща, – вірить майстриня. – Я часто буваю за кордоном. Нещодавно повернулася з Відня. Це була робоча поїздка представниць швейного бізнесу для налагодження міжнародного партнерства. До Дня Незалежності мене запрошували у Брюссель на виставку, були ще презентації в Дюссельдорфі. Через одяг, через швейний бізнес ми презентуємо світу Україну як культурну, сучасну, заможну державу. Ми не їдемо до європейців вчитися їхньому досвіду. Навпаки: це їх треба до нас привезти, аби показати, як ми працюємо. Ми сучасніші, ми цифровіші. Ми більш гнучкі в пристосуванні до реальності, що змінюється».
Бути корисною для людей, серед яких живеш, – цінність, яку пані Христя сповідує. Для неї це про відповідальність. Якщо вже народила трьох дітей, то має всіх їх на ноги поставити. Якщо зібрала команду, яка повірила в «Зерно» (а це 11 людей, які опікуються брендом, і ще є підрядники на виробництві), то має всіх їх забезпечити роботою та гідною зарплатою, щоб вони хотіли співпрацювати далі.
«Звідки я беру енергію? Мене про це всі запитують. Ну то вже мої шаманські штучки, – сміється майстриня. – Ми переїхали в село не лише тому, що ховалися від війни, хоча це був головний стимул саме зараз це зробити. Я давно мріяла жити на землі. Не бачу себе ні в місті, ні в квартирі. Попри те, я максимально активна в бізнесі й часто їжджу в місто по справах. У тому ж Львові, де тепер розташований наш офіс, працюю щотижня. А от в селі я наповнююся. П’ю джерельну воду. Їм здорову їжу, яка на цій землі виросла. Зранку виходжу боса на росу і розкриваю руки, вітаючи сонце… Я просто люблю життя. Люблю людей. І ця любов рухає мною і моїми справами».
Авторка: Ірина Шаталова
